То нам i далi довелося б лiкувати застуду, та й просто позбавлятись вiд болю за допомогою настоянки iви та верби. Саме з неї виділили у 19 столітті салiцилову кислоту.

Доречі, властивості вищезгаданої кори були відомі ще за часів Древнього Єгипту та Риму. Існує папірус, що згадує про лікування цим засобом.
   У 1828 році професор Іоганн Бюхнер  виділив саліцин з iвової кори. 1859-го року професор Герман Кольбе з Марбургу відкрив формулу саліцилової кислоти, що дозволило у 1874 році налагодити її виробництво. Вона мала всі властивості сучасного аспірину, але була і побічна дія - нудота і шлунковий біль у хворого. В 1897 році Генріх Дресер винайшов спосіб одержання ацетильованої саліцилової кислоти, що набагато мякше впливала на організм хворого.

   Однак день народження аспірину - 6 березня 1899 року, коли препарат саме з цією назвою було зареєстровано у Кайзерівському патентному товаристві. Слово "аспірин" походить від латинської назви iви.
   В 1910 році зявився перший аспірин у вигляді пігулок.

   Як бачите, саме німецькі вчені довго і кропiтливо пройшли весь шлях - від початку експериментів до визнання препарату. Мало того, досі Німеччина є виробником аспірину для всієї Європи.

   З того часу аспірин трудиться на славу. Рятує від епiдемiй грипу, літає на Місяць, попереджує тромбоутворення, інфаркти та інсульти. Не кажучи вже про такі дрiбницi , як біль, мігрень, застуда, підвищена температура.

   Згідно з книгою Гіннеса, аспірин - ліки, яких продається найбільше. Порошок, пігулки, шипучі пігулки є в будь-якій домашній аптечцi, багато хто з зовсім здорових людей носить його з собою.

   Якби аспірину не було... Мабуть, ми б пили інші ліки. Однак за минулих сто років жоден з нововідкритих засобів не зміг його замінити. Отож, можливо, ще дуже довго він буде стояти на кордоні між людством і хворобами.