Рухи українського танцю, які використовуються в практиці балетного театру

  Питання класифікації має велике значення для подальшого витку не тільки лексики, а й народносценічної хореографії у цілому.


КЛАСИФІКАЦІЯ РУХІВ

К.Ю.Василенко

Збирач та дослідник української народної музики і хореографії В.Верховинець уже в першій своїй праці (1919), присвяченій українському танцю, розділив записані ним рухи та присіди. В "Основах характерного танцю" (1939) пухова, Ширяєва, Бочарова також записані рухи українського танцю, які використовуються в практиці балетного театру.

У подальшому цьому питанню приділено увагу в Т.Ткаченко "Народний танець" (1954). Українським танцям відведено порівняно небагато місця (у книзі наведено риси двох танців та 27 рухів українського танцю), де є лексичний матеріал.

        У першій роботі "Українські танці на клубній сцені" (1960) автор пропонованого підручника навів записи чотирьох танцювальних композицій і поділив рухи до них (понад 70) на 7 вступів залежно від складності їх виконання.

        "Українські народні танці" (упорядкування, вступна стаття (примітки А.Гуменюка, 1969) - цікава та вельми корисна праця стає своїм фактичним матеріалом. У першому виданні родилися записи 78, а в другому 140 народних та народносценічних танців. У книзі ґрунтовно проаналізовано лі терміни. Докладно описані позиції та положення ніг, рук, голови у танці, притаманні всім локальним районам країни (ми наводимо їх з доповненнями у підручнику в іншому художньо-стильовому оформленні).

Українська хореографічна лексика поділена на 11 груп, написано понад 160 рухів; автори цього розділу у другому виданні А.Лукін та А.Гуменюк). Проте, як і в першому виданні, автори не розв'язали остаточно питання класифікації рухів згідно з їх морфологічною структурою, видовими ознаками, виконанням. Це призвело до об'єднання в групи однорідних за будовою па і тим самим ускладнило питання аналізу їхньої побудови, еволюційного розвитку, визначення зв'язків із спорідненими рухами і т.ін.

На наш погляд, взірцем наукового підходу може бути класифікація, зроблена педагогом - новатором в галузі класичного танцю А.Вагановою. Музикознавець В.Богданов-Березовський, детально аналізуючи принципи класифікації А.Ваганової, писав: "Форми класичного танцю поєднані видовими ознаками. По розділах розподілені й деталі розглянуті батмани, кругообертання ніг, рухи рук, зв’язуючи та допоміжні рухи, стрибки, танці на пальцях, інші види поворотів". І далі: " .суворе дотримання індуктивної методу, переходів від простого до більш складного, від часткового до узагальненого, від узагальненого меншого діапазону до більш широких - такий, за Вага новою, принцип поступального розвитку художньої свідомості й танцювальної техніки учня".

        Використовуючи досягнення педагогічної системи А.Ваганової, а також враховуючи особливості структурної будови українського па, специфіку його виконання, автор даного дослідження у своїх подальших роботах розробляє класифікації розподіляючи рухи на 15 груп. Якщо, скажімо, в "Українських народних танцях" до групи присядок входять присядки, присядки - розтяжки, присядки - розніжки, закладки, повзунці, підсічки, вже в книзі К.Василенка “Золоті зерна" вони розподілені такими групами: присядки, присядки - розтяжки, присядки розніжки, повзунці, закладки, револьтати, млинки, віртуоз рухи. Варто зауважити, що в цій праці закладки, револьтати млинки також об'єднані в одну групу. Проводячи подальше дослідження в галузі української лексики, ми дійшли висновку,] що необхідно виділити їх в окремі групи.

Уже під час опрацювання записів рухів було виявлено, що поруч з полісемічністю па виступає ще одна його характери ознака - порівняльність. Так, скажімо, технологія виконанні великого тинка зовсім відмінна від малого та середнього. Отже, і паралельному зіставленні відчувається і порівняння , і разом з тим контраст. Полісемічність та порівняльність рухів ведуть до; закону ряду (в хореографії - це група рухів), його і (підгрупи). Група і підгрупа мають опорний рух, на основі, будуються споріднені па, що, як правило, одержують відносно до опорного руху. Завдяки такій закономірності окремо були виділені танцювальні поклони, виробничі рухи.

Рухи, які входять до української національної хореографії, свого часу були запозичені з лексики інших народів, на цьому ґрунті якоюсь мірою переінтоновані, одержали своє місце відповідних групах.

       

Запропонований принцип набуває першорядності у визначенні нових лексикоутворень. У складному лексикоутворюванні на першому місці повинна завжди стояти назва такого руху, структурне ядро якого є фундаментом складного руху; саме йому надається перевага: присядка з плескачем у решето, присядка з вихилясником. Якщо рухові дається чітка, влучна назва, то його можна віднести до тієї чи іншої ланки, а отже, і точно класифікувати.


Ось чому разом з основними назвами загальновживаних рухів - тинок, бігунець, вихилясник, присядка, повзунець тощо важливого значення набувають описові назви: біг з винесенням .на каблук, комбінований повзунець з опорою на обидві ноги, повзунець з поворотом, зворотний млинок, повзунець з опорою на одну руку і плескачем у долоні, присядка з винесенням на каблук.

        Ці назви існують і існуватимуть, доки рухи не одержать точнішої назви.

        При точній класифікації рухів внутрішня структура, а нерідко й загальна форма руху, що входить до певної групи чи підгрупи, підпорядковується основному па цієї групи, підгрупи як часткове загальному.

        Запропонований нами принцип визначення рухів, їхня класифікація, робота над фіксацією повністю себе виправдали, бо підійшли до теорії та практики сучасного українського хореографічного мистецтва.

        Теоретичні дослідження лексики, вивчення закономірностей розвитку, практичний творчий досвід дає нам змогу українську народно сценічну танцювальну лексику поділити на 21 групу з відповідними підгрупами.

        У підручнику перелічуємо групи та відповідні підгрупи без опису технології виконання рухів. Для того, хто хоче більш досконало вивчити лексику українського танцю, рекомендуємо "Лексику українського народно - сценічного танцю" К.Василенка (І витання - К., 1971; II видання - К., 1990; Ш видання- К, 1996.), Якщо у першому виданні зафіксовано 609 рухів.

 

Отже, класифікація:

Перша група. ТАНЦЮВАЛЬНІ КРОКИ.

Перша підгрупа - танцювальні кроки з носка.

Друга підгрупа - танцювальні кроки з каблука на всю стопу.

Третя підгрупа - ковзні кроки.

Четверта підгрупа - кроки з підстрибуванням, підскоками.

П'ята підгрупа - переступання.

Друга група. ТАНЦЮВАЛЬНІ БІГИ, БІГУНЦІ.

Третя група. ТИНКИ.

Перша підгрупа - тинки малі та середні.

Друга підгрупа - тинки великі.

Четверта група. ДОРІЖКИ, УПАДАННЯ.

П'ята група. ВИХИЛЯСНИКИ ТА ІНШІ СПОРІДНЕНІ РУХИ.

Шоста група. ВІРЬОВОЧКА.

Сьома група. ДРІБУШЕЧКИ.

Восьма група. ПРИТУПИ, ВИБИВАНЦІ ТА ПІДКУЙКИ.

Дев'ята група. ПЛЕСКАЧИКИ.

Перша підгрупа - плескачики з решетом.

Десята група. ПРИСЯДКИ.

Перша підгрупа - прості присядки.

Друга підгрупа - комбіновані присядки.

Третя підгрупа-присядки-розтяжки.

Четверта підгрупа - присядки - розніжки.

Одинадцята група. ПРИСЯДКИ - ЗАКЛАДКИ.

Перша підгрупа - звичайні присядки - закладки.

Друга підгрупа - присядки - закладки - повороті.

Дванадцята група. ПОВЗУНЦІ.

Перша підгрупа - звичайні повзунці та повзунці на каблуках.

Друга підгрупа - комбіновані повзунці.

Тринадцята група. РЕВОЛЬТАТИ.

Чотирнадцята група. МЛИНКИ.

П'ятнадцята група. ПІДСІЧКИ.

Шістнадцята група. ОБЕРТИ.

Перша підгрупа - оберти партерні на місці.

Друга підгрупа - оберти партерні з просуванням.

Третя підгрупа - оберти партерні парні на місці.

Четверта підгрупа - оберти партерні парні з просуванням.

Сімнадцята група. ГОЛУБЦІ.

Перша підгрупа - підбивки.

Друга підгрупа - кабріолі.

Вісімнадцята група. СТРИБКИ.

Перша підгрупа - стрибки, скоки, перескоки.

Друга підгрупа - стрибки з просуванням.

Третя підгрупа - стрибки - оберти на місці.

Четверта підгрупа - стрибки оберти з просуванням.

Дев'ятнадцята група. РУХИ, ЩО ВИКОНУЮТЬСЯ КІЛЬКОМА ВИКОНАВЦЯМИ.

Двадцята група. ІМІТАЦІЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ.

Двадцять перша група. ТАНЦЮВАЛЬНІ ПОКЛОНИ ТА ЗАПРОШЕННЯ.

Добавити коментар

Залишити коментар