Вільні радикали

Дослідженнями останнього часу встановлено, що універсальною реакцією живого організму на вплив різних стрес-факторів, незалежно від їх природи, є оксидативний стрес, який супроводжується активацією вільно - радикальних процесів і пригніченням активності ферментів антиоксидантного захисту.

Вільний радикал-це атом або група атомів, які містять один непарний електрон. З легкістю приєднуючись до нього, інший атом або молекула вступають з цим непарним електроном в непередбачувану хімічну реакцію утворення безлічі вільних радикалів, що приносять великої шкоди організму.


В результаті присутності небезпечної кількості вільних радикалів може змінитися спосіб кодування клітинами генетичної інформації, порушитися структура білків. Імунна система розпізнає такі білки як чужі і постарається знищити їх. Зрештою мутовані білки послаблять імунну систему, що призведе до онкологічних, серцевих та інших захворювань.

Вільні радикали руйнують захисні клітинні мембрани, сприяють швидкому старінню організму і є причиною порушення механізму саморегуляції.


До виникнення вільних радикалів призводять різні фактори, а саме: радіаційне опромінення, тривале опромінення сонцем, забруднюючі навколишнє середовище речовини, тютюновий дим і автомобільні вихлопні гази, їжа, що містить неякісні жири та ін.

Основною групою препаратів, здатних протистояти оксидативному стресу, є антиоксидантні засоби, що інактивують вільні радикали і перешкоджають їх утворенню, що беруть участь у відновленні антиоксодантів, або препарати, що володіють опосередкованою антиоксидантною активністю.


Однак в практичній медицині сьогодні застосування антиоксидантних засобів недостатньо популярно по ряду причин: неповної вивченості цього питання, складності адекватної оцінки стану параметрів перекисного окислення в організмі, відсутності ефективних медикаментозних засобів, що володіють антиоксидантною активністю і здатних швидко зменшити наслідки оксидативного стресу.

Тим часом, в останні роки досить активно стали використовуватися для цієї мети іони металів зі змінною валентністю (селен, марганець, мідь, цинк), які входять до складу активних центрів ряду природних антиоксидантних ферментів (супероксидцисмутаз).

З гармонізацією мінерального гомеостазу організму відновлюється робота ферментів, а з ними відбувається відновлення антиоксидантної активності організму.

Дослідженнями, проведеними в центрі радіаційної медицини (м. Київ), встановлено, що Мінерол, що представляє собою систему природно-збалансованих мінералів, на відміну від синтезованих та інших природних антиоксидантів, відносно швидко підвищує антиоксидантну активність організму навіть при найбільш сильному факторі дезрегуляції організму - іонізуючому опроміненні. При цьому встановлено, що Мінерол виявився здатним не тільки нормалізувати активність ферментів антиоксидантного захисту, але і значно поліпшити стан травної системи піддослідних тварин, зменшити дистрофічні зміни в печінці, поліпшити динаміку секреції жовчі з одночасною нормалізацією обміну.

Данські вчені в результаті великого дослідження (2006р.), що охопило в цілому 250 тисяч учасників, встановили, що вживання деяких синтезованих антиоксидантів не тільки не продовжувало, але навіть скорочувало життя учасників. Так, смертність серед людей, які приймали добавки з бета-каротином, підвищувалася на 7%, а прийом вітамінів А і Е асоціювався зі збільшенням смертності, відповідно, на 16% і 4%.

Добавити коментар

Залишити коментар