Велика кількість торішніх бджіл у родині не тільки створює гарні умови для яйцекладки матки, але одночасно дозволяє їй зібрати багато меду про весняних медоносів, що не під силу слабким родинам. Сильна родина в будь-який сприятливий день може вислати масу літних бджіл на медозбір. З похолоданням ці бджоли знову збираються у вулик і як би "шубою" прикривають розплід.

Поступово відмираючи, старі, торішні бджоли сильної родини залишають молодим поколінням більші запаси корму, зібраного навесні, тоді як у слабкій родині весняний розвиток іде тільки за рахунок споживання готових кормів. Нагромадження бджіл у родині триває всю весну й першу половину літа, якщо тільки ріст родини не буде перерваний природним роїнням.

Роїння бджіл. Висновок, запліднення й зміна маток. Ми вже знаємо, що усередині родини кількість бджіл збільшується за рахунок полового розмноження, але родини бджіл у цілому розмножуються за допомогою роїння. Роїння полягає в тім, що від родини відділяється частина бджіл з маткою. Поселяючись у новому житлі, ці бджоли утворять самостійну родину. Роїння відбувається звичайно наприкінці весни або початку літа.

Рояться не всі родини підряд, а тільки ті, у яких виник "ройовий стан", т. Е. Прагнення частини бджіл покинути старе житло й заснувати нову родину. Цей стан з'являється задовго до виходу роя й тільки при наявності певних у слів пі. Бджоляр повинен знати ці умови й під час попереджати природне роїння, тому що воно знижує прибутковість пасіки. Ройовий стан виникає в родині поступово. Готуючись до роїння, родина закладає маточники, т. Е. Будує трохи "мисочок", а матка відкладає в них яєчка.

Робота родини в цей час поступово слабшає, відбудування стільників припиняється й матка скорочує яйцекладку. У такому недіяльному стані бджоли перебувають аж до виходу роя. У міру розвитку маткової личинки бджоли додають у її комірку усе більше й більше молочка. Одночасно бджоли подовжують краю "мисочки", перетворюючи її в маточник. Через 8 днів після знесення яйця маточник запечатується, і в найближчі дні після цього родина відпускає рій.

Рій виходить у теплу, сонячну погоду, звичайно в середині дня. Перед тим як покинути вулик, ройові бджоли набирають повні зобики меду, щоб мати на новому місці деякий запас корму. З роєм виходить приблизно половина населення вулика, у тому числі більшість молодих бджіл і матка. ройові бджоли, Що Вилетіли з вулика, збираються ("прищеплюються") де-небудь поблизу пасіки, найчастіше на гілці дерева, іноді на огорожі, карнизі будинку й т.д. - тому потрібен догляд за бджолами.

Припинення яйцекладки матки

Її відсутність приводить до повного припинення яйцекладки матки, навіть при наявності великої кількості меду й інших сприятливих умов. Навесні нерідко бджоли не можуть принести достатня кількість свіжого пилка, тому важливо мати запаси торішньої перги в стільниках.

Крім нектару й пилка, бджоли приносять у вулик воду, що вони беруть по берегах струмків, ставків або просто з калюж. Запас води бджоли не складають у стільники, а тримають її в медяних зобиках і але мері потреби витрачають. Під час сильного хабар бджоли не літають за водою, тому що принесений нектар і без того містить надлишок води. Але при слабкому хабарі або при повній його відсутності бджоли затрачають багато енергії на польоти за водою.

Літаючи в холодну, вітряну погоду до берегів різних водойм і калюж, бджоли масами гинуть. Щоб уникнути цього, на пасіках улаштовують поїлки. Сезонні зміни в родині. Наявність у гнізді розплоду забезпечує постійне відновлення родини. Ми вже знаємо, що влітку бджола живе недовго - усього 1-2 місяця, отже, у родині щодня вмирає від старості приблизно близько 2% усього населення вулика. Крім того, багато бджіл гине в поле від хижих комах, птахів, від непогоди й т.д.

Отже, родина щодня втрачає кілька сотень, а іноді й понад тисячу робітниць. Незважаючи на таку більшу смертність бджіл, родина не гине й у сприятливих умовах може існувати нескінченно довгий час. Відбувається це тому, що родина безупинно поповнюється молодими бджолами, що виводяться з розплоду. Таким чином, родина має "текучий" постійно, що обновляється склад, бджіл.

За кожні літніх місяця склад родини повністю обновляється; тільки одна матка переживає багато поколінь бджіл, але зрештою й вона поступається місцем молодій матці. Ця "плинність" складу охороняє родину від старіння й вимирання. Крім того, вона має інше досить важливе значення: завдяки постійній зміні особин родина має у своєму складі бджіл всіх віків, починаючи від тільки що народжених і кінчаючи доживающими останні годинники свого життя. Але в родині йде не тільки зміна бджіл.

Одночасно змінюється її сила й загальний стан. Ці зміни відбуваються в результаті впливу зовнішніх умов, які в різні періоди сезону по-різному впливають на бджоли. У відомі періоди сезону родина росте, нагромаджуючи бджіл для збору нектару, в інші ж періоди вона зменшується. Ріст або зменшення родини визначаються тим, яке кількість бджіл у ній щодня народжується й умирає.

Якщо до того ж в осиротілій родині немає відкритого розплоду, то це буде повне сирітство родини й вона без допомоги бджоляра приречена на загибель, тому що старі бджоли поступово розгублюються, а висновку молодих бджіл не буде. Але якщо від загубленої матки залишився відкритий розплід, те це буде неповне сирітство родини, тому що вона може вивести собі нову матку з личинки робочої бджоли. Яйце, відкладене маткою в "мисочку", нічим не відрізняється від тих яєць, з яких виводяться робочі бджоли.

Личинки, Що Вийшли з яєць, робочої бджоли й матки перший час теж однакові, поки вони одержують однаковий корм - молочко. Як уже згадувалося, різниця в розвитку особин починається тільки на третій день по виходу з яйця, коли личинки майбутніх бджіл починають одержувати кашку з меду й перги, у той час як маткові личинки продовжують годуватися молочком до кінця розвитку. Отже, будь-яка личинка робочої бджоли не старше дводенного віку придатна для висновку матки.

Навколо однієї з таких личинок безматочні бджоли розширюють комірку. Личинку рясно постачають кормом, як і у звичайному маточнике. Родина ніколи не обмежується закладкою одного свищевого маточника. Вона як би "у запас", на випадок невдачі вигодовує кілька маток, і як тільки перша з них виведеться, інших родина знищує (якщо в бджіл не виник ройовий стан).

Використовуючи описані біологічні властивості бджолиної родини, бджолярі виводять маток штучним шляхом. Для цього в спеціально виділеній родині навмисно створюють повне сирітство. Перед виходом молодої матки бджоли утоньщают шар воску на кінці маточника. Потім матка, прорізавши щелепами зсередини оболонку на кінчику маточника, відкриває кришечку й виходить назовні.

Таку матку важко побачити серед бджіл, поки вона не почне відкладати яєчка. Приблизно через три дні після народження матка виходить на перший орієнтовний політ, знайомиться з місцем розташування вулика й околицями пасіки. До спарювання із трутнем молода матка називається неплодової.